Лікування поширених гнійних ран різної етіології

Резюме. Проблема гнійних інфекцій хірургічних відділень зростає у зв’язку зі збільшенням резистентності збудників до антибіотиків, тому стає важливим питання розробки нових схем лікування поширених гнійних ран.
Мета дослідження: Розширення можливості лікування гнійних ран з використанням в інфузійній терапії Реосорбілакту, антисептика Декасану і антибіотиків Браксону і Лефлоцину.
Матеріали і методи. У дослідження включено 55 хворих з гнійними ранами різного походження, середній вік хворих – 43,4 ± 4,7 років. При лікуванні гнійних ран у хворих основної групи використано антисептичний препарат Декасан з одночасним призначенням для емпіричної антибіотикотерапії Браксону (тобраміцину) та Лефлоцину 750 і включенням у схему інфузійної терапії Реосорбілакту.
Результати: У хворих з поширеними ранами спостерігався інтоксикаційний синдром. Початковий рівень сечовини крові після находження до відділення перевищував нормативні показники в 1,6–1,7 раза. У хворих групи порівняння визначено достовірне зниження рівня сечовини з 9 доби лікування, а у хворих основної групи – з 5 доби. При проведенні інфузійної дезінтоксикаційної терапії з Реосорбілактом у хворих основної групи вже до 5–7 доби відзначено зниження креатиніну на 23 % від вихідного рівня, а у хворих групи порівняння він залишався підвищеним до 9–11 доби. Застосування в якості емпіричної терапії антибіотиків Браксону (тобраміцину) і Лефлоцину 750 (левофлоксацину) призводило до зменшення лейкоцитозу, токсичної зернистості нейтрофілів та лейкоцитарного індексу інтоксикації (ЛІІ). Застосування Декасану для обробки ран сприяло зменшенню кількості мікробних асоціацій до 9 доби до 1,6 ± 0,3 у.о. Бактеріальна забрудненість ран знижувалася до рівня, придатного для проведення ефективної аутодермопластики (<104 КУО на 1 г тканини).
Висновки: застосування комплексної програми лікування хворих з гнійними ранами різного походження сприяло зменшенню інтоксикаційного синдрому, швидшому зниженню кількості мікроорганізмів у рані, підготовці ран до шкірної пластики, скороченню строків лікування на 4,3 доби.

Дізнайтесь більше

Ендокринолог

Короткочасний пероральний прийом L-аргініну поліпшує ендотеліальну функцію натщесерце при низьких вихідних значеннях потікзалежної вазодилатації: метааналіз рандомізованих контрольованих досліджень

Резюме: Обґрунтування. Результати попередніх досліджень свідчать, що пероральний прийом L-аргініну впливає на ендотеліальну функцію. Однак більшість цих досліджень були невеликими, а висновки суперечливими, тому конкретні ефекти даного засобу є предметом дискусій. Мета. Метою даної роботи було оцінити вплив призначеного перорального L-аргініну на стан ендотеліальної функції за допомогою визначення значень потікзалежної вазодилатації (ПЗВД) натщесерце. План дослідження....
Без категорії

Жінки в менопаузі і стратегія Life еxtension

Після репродуктивного періоду в житті кожної жінки настає перименопаузальний, що характеризується згасанням функції яєчників та гормональною перебудовою організму. Жінки можуть відмічати порушення сну, перепади настрою, припливи, зниження працездатності, інколи депресію, фобії, зниження пам’яті. У цьому віці багато жінок уже мають терапевтичну патологію, яка в умовах дефіциту естрогенів зазвичай маніфестує. На перше місце виходять серцево-судинна патологія...
Без категорії

Астенічний синдром у постковідного пацієнта (огляд публікацій та власний досвід)

Резюме. Серед симптомів та синдромів, які домінують у клінічній картині постковідного синдрому (POST-COVID-19), на перший план виходять ознаки астенізації, підвищеної втомлюваності, надмірного виснаження при звичайній щоденній діяльності, що формують астенічний синдром. Для лікування постковідного астенічного синдрому запропоновано комбінацію патогенетично обґрунтованих засобів: едаравон (ксаврон), суміш L-аргініну та L-карнітину (тіворель) та розчин ксилітолу (ксилат). Заплановану програму інфузій...
Без категорії

«Далекобійники»: пацієнти з постковідним синдромом у рутинній клінічній практиці

На початку пандемії COVID‑19 вважалося, що спричинене вірусом SARS-CoV‑2 захворювання є швидкоплинним (як і більшість респіраторних вірусних інфекцій). Згодом Всесвітня Організація Охорони Здоров’я повідомила, що тривалість нового коронавірусного захворювання від появи перших симптомів до клінічного одужання за легкого перебігу становить ≈2 тиж, а в тяжких або середньої тяжкості випадках – від 3 до 6 тижнів Однак згодом...