Ефективність та безпечність Лефлоцину в терапії позагоспітальної пневмонії нетяжкого перебігу у хворих, які потребують госпіталізації

Інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського АМН України

Позагоспітальна пневмонія (ПП) залишається важливою медикосоціальною проблемою, що пов’язано передусім із досить високими захворюваністю та смертністю, а також значними економічними втратами від цієї патології [16].

Одними з основних та найавторитетніших джерел інформації для лікарів з питань діагностики та лікування хворих на пневмонію є рекомендації (консенсуси), підготовлені провідними спеціалістами за результатами проспективних рандомізованих порівняльних належно контрольованих досліджень з урахуванням постулатів доказової медицини [7–10].

Згідно з наказом МОЗ України за № 499 від 28.10.2003 р. хворих на ПП нетяжкого перебігу, які потребують госпіталізації у терапевтичне відділення за медичними (наявність несприятливих прогностичних факторів) показаннями, відносять до III групи [11]. У пацієнтів цієї групи розвиток ПП може бути зумовлений S. pneumoniae, H. influenzae, атиповими збудниками, грам негативними ентеробактеріями. Оскільки у таких хворих припускають тяжчий перебіг ПП, їм проводять парентеральну антибіотикотерапію з використанням амінопеніциліну, переважно захищеного (амоксицилін/клавуланова кислота, ампіцилін/сульбактам), або цефалоспорину II–III покоління (цефуроксим, цефотаксим, цефтриаксон). У разі неефективності препарату вибору через 48 год додають макролід (комбінована терапія) або заміняють його фторхінолоном ІІІ–ІV покоління (монотерапія). Через 3–4 дні лікування в разі досягнення позитивного клінічного ефекту (нормалізація температури тіла, зменшення вираженості інтоксикації та інших симптомів захворювання) можливий перехід до перорального вживання антибіотика аж до завершення повного курсу антибактеріальної терапії (ступінчаста терапія).

Фторхінолон ІІІ покоління левофлоксацин має привабливу фармакокінетику — великий обсяг розподілу (90–110 л) і низький показник зв’язування сироватковими білками (30–40%) [12]. Це сприяє його відмінному розподілу в тканинах та рідинах макроорганізму, в тому числі в легенях, слизовій оболонці бронхів та мокротинні. Левофлоксацин добре проникає в клітини макроорганізму, накопичуючись у них у концентраціях, які набагато перевищують позаклітинні концентрації: у поліморфноядерних нейтрофілах рівень — в 3 рази, в альвеолярних макрофагах — в 4–10 разів. Препарат досить повільно виділяється з організму — період напіввиведення становить 6–8 год, що забезпечує можливість його введення 1 раз на добу.

Левофлоксацин — антибіотик широкого спектра дії, що виявляє високу активність відносно грамнегативних і грампозитивних аеробних збудників інфекцій дихальних шляхів, у тому числі пеніцилін та еритроміцинорезистентних штамів S. pneumoniae, а також лактамазопродукуючих штамів H. influenzae. Крім того, препарат виявляє високу активність відносно атипових респіраторних збудників, включаючи Mycoplasma spp., Chlamydia spp. та Legionella spp.

Мета роботи — визначення ефективності та безпечності парентеральних форм препаратів левофлоксацину різних виробників в терапії ПП нетяжкого перебігу у хворих, які потребують госпіталізації в терапевтичне відділення.