Інфузійні фторхінолони в практиці лікування синдрому діабетичної стопи: за і проти.

Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика,
Вишгородська центральна районна лікарня, Київська обл.

Резюме. Стаття присвячена дослідженню особливостей застосування фторхінолонів при лікуванні хворих на синдром діабетичної стопи (СДС). 38 хворих у віці від 31 до 80 років з гнійно-некротичними ускладненнями СДС, що відповідали III-a—IV-b стадії за Wagner поділили на 2 групи. До першої групи увійшло 18 хворих, що в складі терапії отримували гатіфлоксацин (Бігафлон^®) в дозі 400 мг на добу протягом семи днів. Другу (контрольну) групу склали 20 хворих, які в складі комплексної терапії отримували цефтріаксон. Проведене дослідження не виявило достовірної різниці в частоті виникнення побічних ефектів (гіпоглікемії та серцево-судинних реакцій) та продемонструвало покращення перебігу ураження та стабілізацію лабораторно-біохімічних показників у хворих, які в програмі лікування отримували новий фторхінолон IV покоління Бігафлон^®.

Ключові слова: фторхінолони, гатіфлоксацин, Бігафлон^®, ускладнення, гіпоглікемія, серцеві аритмії, синдром діабетичної стопи.

Минуло вже 20 років з того дня, як в доповіді Дослідницької групи ВООЗ “Цукровий діабет” (Женева, 1987 р.) “діабетична стопа” вперше була виокремлена як самостійне захворювання. На сьогоднішній день синдром діабетичної стопи (СДС) трактується як комплекс анатомо-фізіологічних змін стопи, що розвиваються внаслідок ускладненого перебігу цукрового діабету (ЦД) та зумовлені діабетичною нейропатією, ангіопатією, остеоартропатією та виникненням гнійно-некротичних процесів.

У більшості хворих на ЦД з інфікованою раною на стопі виявляють полімікробну флору, в середньому 3,07 мікроорганізмів на 1 пацієнта. Всього виділено 775 видів мікроорганізмів, з них 28,9% – анаеробних [1]. Тому раціональний підбір антимікробного засобу, який «покривав би» вказаний спектр мікроорганізмів, стає особливо актуальним для цієї категорії хворих.