Клініко-біохімічне обгрунтування використання Маннітола і Сорбілакта при тяжкій черепно-мозковій травмі

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

Тяжка черепно-мозкова травма (ЧМТ) супроводжується вогнищевою та загальномозковою симптоматикою, зумовленою пошкодженням певних відділів мозку, його перифокальним набряком, ендогенною інтоксикацією. Набряк і набухання мозку у початкових стадіях патологічного процесу є захисною реакцією на ушкодження, тому що гіпергідратація зменшує концентрацію токсинів у клітинах головного мозку. Однак прогресування процесу призводить до різкого підвищення внутрішньо­черепного тиску і розвитку дислокаційних явищ, які впливають на стовбурові відділи мозку, що може спричиняти порушення життєво важливих функцій і бути причиною смерті хворого.

У цих випадках широко використовують осмотичні діуретики (маннітол, сорбітол, гліцерин) і салуретик фуросемід, а останнім часом — і вітчизняні осмодіуретики з поліфункціональною дією (сорбілакт і реосорбілакт). Перша фаза дії діуретиків характеризується швидким (протягом 15–30 хв) зниженням внутрішньочерепного тиску. У цей період знижується внутрішньо­тканинний тиск у тих відділах мозку, де судинна регуляція та проникність гематоенцефалічного бар’єру (ГЕБ) не порушені, водночас у відділах головного мозку з порушенням ГЕБ внутрішньотканинний тиск може зростати на 10–25%. У другій фазі (30–90 хв з моменту введення осмотичного діуретика) відбувається максимальне зниження тиску спинномозкової рідини (до 50%) та внутрішньотканинного тиску (до 88%), що супроводжується збільшенням мозкового кровотоку на 20–40%. У третій фазі (через 2,5–3,5 год) після введення препарату при виникненні “синдрому рикошету” в 65% випадків спостережень тиск спинномозкової рідини і внутрішньотканинний перевищують початкові значення. Діуретики призначають також для боротьби з ендотоксикозом.

Дезінтоксикаційна терапія проводиться для оптимізації функціонування фізіологічних систем організму відповідальних за елімінацію токсинів.

Основні прин­ципи дезінтоксикації: – посилення перфузії з метою створення умов для дифузії токсичних чинників з уражених клітин, тканин у загальний кровотік;
– гемодилюція, що призводить до зниження концентрації токсинів у плазмі крові;
– форсування діурезу, внаслідок чого токсини і метаболіти швидше виводяться з організму.

Перевага надається осмодіуретикам, оскільки їх дія швидше починається та є більш фізіологічною, ніж салуретиків. Ефект осмотичних діуретиків проявляється не лише у зменшенні мозкового набряку та внутрішньочерепного тиску, але й у покращенні реологічних властивостей крові, мозкового кровоплину. На відміну від салуретиків, при застосуванні осмодіуретиків рідше спостерігається гіповолемія, гіпонатріємія.

Маннітол знижує внутрішньочерепний тиск на 15–20%, підвищує перфузійний церебральний тиск на 10%, збільшує мозковий кровоплин на 10–15% та стимулює підвищення його швидкості на 13%. На відміну від фуросеміду, маннітол покращує реологічні властивості крові: знижує на 16% її в’язкість (фуросемід збільшує на 25%), зменшує гематокрітне число на 37% (фуросемід підвищує на 2%), не впливає на агрегацію тромбоцитів (фуросемід збільшує на 20%). До недоліків маннітолу і фуросеміду (особливо) слід віднести здатність викликати синдром “рикошету”, порушення електролітного складу крові. Ці недоліки вдається зменшити при використанні таких препаратів, як Cорбілакт та Pеосорбілакт, що мають у своєму складі необхідні електроліти (калій, натрій, магній, хлор) у збалансованих співвідношеннях. За даними М.Є.Поліщука (2002), ці препарати мають діуретичний ефект, значно покращують функцію нирок та печінки, стимулюють кишкову перистальтику, оптимізують гемодинаміку при травматичному та геморагічному шоку, що робить обґрунтованим їх широке застосування при тяжких ЧМТ.

Ми провели дослідження впливу рекомендованих виробником доз сорбілакту та реосорбілакту на частоту ускладнень та на рівні глікемії, лакцидемії, неорганічного фосфату у крові хворих із тяжкою ЧМТ. З цією метою проаналізовані дані про використанні більше 1 млн флаконів Cорбілакту і Pеосорбілакту в Україні.