Сучасна інфузійна терапія в опіковому шоці

Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика,
Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця

Резюме. Вивчалися основні клінічні, біохімічні, показники, у хворих з поширеними опіками в стадії тяжкого та вкрай тяжкого опікового шоку, яким проводилася інфузійна протишокова терапія за традиційними схемами до 2007 року і за схемами де в лікуванні використовувались більш сучасні інфузійні препарати і адаптовані до них схеми інфузійної терапії (2007–2012 рр.). Визначені зміни в динаміці кількісних і інтегральних показників стану потерпілого, що відображають компенсацію патофізіологічних зрушень викликаних поширеною термічною травмою, що в подальшому зумовлюють перебіг опікової хвороби загалом. Доведено, що використання сучасних інфузійних препаратів дозволяє скорегувати такі зрушення як гемоконцентрація, поновити мікроциркуляцію на адаптивному рівні, відновити ОЦК, скорегувати кислотно-лужний баланс швидше ніж при застосуванні традиційних схем інфузійної терапії, що є вкрай важливим для забезпечення методів раннього оперативного лікування у хворих з поширеними опіками.

Ключові слова: гіповолемічний опіковий шок, метаболічний ацидоз, поліорганна недостатність, інфузійна терапія.

В структурі опікового травматизму все більше переважають хворі з поширеними та глибокими опіками, які потребують в своєму лікуванні застосування методів трансфузійної (протишокової, детоксикаційної, заміщуючої) терапії. Однією з найважчих стадій опікової хвороби вважається опіковий шок, який є причиною загибелі до 25% постраждалих з важкими опіками. В структурі летальності серед постраждалих від поширених опіків за останні роки відбулись значні зміни. При досить сталих показниках загальної летальності серед дорослого населення, що сягають 7–8%, пік летальності поступово зміщується зі стадії опікового шоку на більш пізні стадії опікової хвороби (токсемія, септикотоксемія), що в значній мірі зумовлено використанню сучасних препаратів інфузійної терапії, завдяки яким реалізуються можливості прискорення адекватної компенсації патофізіологічних зрушень в організмі постраждалого і відбудови умов для виконання перших оперативних втручань вже в стадії опікового шоку і адекватної компенсації післяопераційного періоду.

Стадія опікового шоку характеризується значними порушенням центральної гемодинаміки і наявністю мікроциркуляторних розладів внаслідок первинної гіповолемії, стрес-реакції, масового вивільнення медіаторів запальної реакції. А це, в свою чергу, призводить до розвитку всіх типів гіпоксії, різких зрушень кислотно-лужного стану, згортуючи-протизгортуючої системи гемостазу, диспротеїнемічних зрушень, порушень електролітного балансу та ін., що швидко призводить до розвитку органної дисфункції та поліорганної недостатності (ПОН), які і є основними чинниками летальних наслідків опікової хвороби в стадії шоку.

Необхідність покращення якості інфузійної терапії в період опікового шоку потребує впровадження в практику патогенетично обґрунтованих схем лікування і використання в протоколах надання допомоги потерпілим з поширеними глибокими опіками сучасних інфузійних препаратів.