Оцінка ефективності Тівортіну при лікуванні вагітних з пієлонефритом
ДЗ «Луганський державний медичний університет»
Резюме. Метою дослідження було визначення клінічної ефективності інфузійної терапії Тівортіном при лікуванні хворих на пієлонефрит вагітних. Було обстежено 120 пацієнток із гестаційним пієлонефритом або загостренням хронічного пієлонефриту, які розвинулися в них у терміні вагітності 13–17 тижнів. До складу І-ї групи увійшли 70 осіб, які отримували загальноприйняте лікування інфекційно запальної патології сечовидільної системи, ІІ -гу групу сформували 50 жінок, які додатково отримували внутрішньовенні інфузії Тівортіну. Застосування Тівортіну в комплексному лікуванні хворих на пієлонефрит вагітних призводить до покращання гемоперфузії у нирках; зменшення внутрішньоорганної гіпоксії, як одного з патогенетичних механізмів розвитку інфекційно запального процесу; прискорення позитивної динаміки клінічних і лабораторних ознак пієлонефриту; зменшення частоти ускладнень подальшого перебігу вагітності та рецидивів інфекційного запального процесу і безсимптомної бактериурії.
Ключові слова: пієлонефрит, вагітність, Тівортін, ускладнення вагітності.
Питання підвищення ефективності лікування вагітних з пієлонефритом залишаються однією з актуальних проблем акушерства. Частота інфек ційних захворювань сечовидільних шляхів серед вагітних не має тенденції до зниження [3, 4]. Та кий стан підтримується імунодепресивним впли вом шкідливих чинників довкілля, необґрунтова ним самостійним використанням антибактеріаль них засобів, нездоровим засобом життя. У свою чергу, доведено, що розвиток урогенітальної інфекції протягом гестаційного періоду сприяє виникненню різноманітних акушерських усклад нень [1, 5].
Навіть застосування найновітніших та найпо тужніших з дозволених при вагітності антибак теріальних засобів не завжди дає повноцінне оду жання [7, 10]. Тому наша увага була спрямована на удосконалення патогенетично спрямованих ліку вальних заходів.
В багатьох випадках при фізіологічному пе ребігу вагітності має місце помірно виражений ге нералізований ангіоспазм, який розглядається ти ми чи іншими дослідниками як варіант норми або як компенсаторно пристосовна зміна. У свій час, багато з ускладнень вагітності (перш за все гестози, анемія) сприяють посиленню ангіоспазму, на тлі якого постає тканинна гіпоксія. Умови гіпоксії підтримують запальну реакцію, знижують спе цифічну й неспецифічну антиінфекційну резис тентність. Всі ці негативні явища під час вагітності підсилюються, зокрема, в нирках в наслідок підви щеної функціональної нагрузки на них і погіршен ня уродинаміки. Замикає хибне коло те, що про дукти діяльності мікроорганізмів та медіатори за пальної реакції, у свою чергу, мають вазоконстрик торні та агрегаційні властивості [6, 9, 11].
Виходячи з вище наведеного, щодо перспекти ви підвищення ефективності лікування хворих на пієлонефрит вагітних нас зацікавив препарат Тівортін («Юрія Фарм», Україна). Його активна діюча речовина — аргінін. Аргінін є основою NO -синтетази, яка забезпечує продукцію оксиду азоту в клітинах ендотелію. Підсилене утворювання NO веде до дилатації судин та зниження периферич ного опору, що сприяє покращанню тканинної ге моперфузії та зменшенню кисневого дефіциту. До того ж, аргінін — це протектор та регулятор внутрішньоклітинних обмінних процесів, чинить антиоксидантну й дезінтоксикаційну, мембрано стабілізуючу та дезагрегантну дію [2].
Метою роботи було визначення клінічної ефективності інфузійної терапії Тівортіном при лікуванні хворих на пієлонефрит вагітних.
Висновки:
При аналізі динаміки допплерографічних показників кровотоку доведено, що застосування Тівортіну при лікуванні хворих на пієлонефрит вагітних призводить до покращання гемоперфузії у нирках. Це сприяє зменшенню внутрішньо-органної гіпоксії, а значить й усуненню одного з патогенетичних механізмів розвитку інфекційно-запального процесу.
Завдяки використанню Тівортіну прискорюється позитивна динаміка клінічних і лабораторних ознак пієлонефриту.
Включення до комплексного лікувального хворих на пієлонефрит вагітних інфузій Тівортіну сприяє зменшенню у подальшому перебігу вагітності поширеності таких ускладнень, як загроза її переривання, анемія, гестоз, плацентарна дисфункція та передчасні пологи. При цьому знижується частота як рецидивів інфекційногозапального процесу, так і формування безсимптомної бактериурії.
Враховуючи патогенетичну обґрунтованість, доведену клінічну ефективність, можна вважати доцільним для лікування хворих на пієлонефрит вагітних додаткове застосування внутрішньовенних інфузій Тівортіну та рекомендувати цю методику до широкого використання в акушерській практиці.
