Нові можливості інфузійної терапії діабетичного кетоацидозу
Національна медична академія післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика МОЗ України, Київ
Резюме. В статті аналізуються механізми розвитку та клінічні прояви діабетичного кетоацидозу, представлено програму інфузійної терапії. Обговорюються перспективи застосування нових інфузійних засобів на основі ксилітолу в лікуванні цього стану.
Ключові слова: кетоацидоз, інфузійна терапія, ксилітол.
Діабетичний кетоацидоз (ДКА) — стан вираженої декомпенсації цукрового діабету (ЦД), обумовлений абсолютним дефіцитом інсуліну, підвищенням рівня контрінсулярних гормонів, різким зниженням утилізації глюкози тканинами, активацією ліполізу та кетогенезу.
Клінічні прояви діабетичного кетоацидозу вперше описав Дрешфельд у 1886 р. У ті часи і аж до початку застосування інсуліну в 1922 р. смертність від цього ускладнення наближалась до 100 %. Широке впровадження в практику інсулінотерапії знизило смертність до 30 %, а з удосконаленням методів лікування, зокрема інфузійної терапії, відбулось подальше її зниження. Сьогодні рівень летальності пацієнтів з ДКА залишається все ще високим (близько 5 % в спеціалізованих центрах), а пацієнтів з гіперосмолярними станами (ГОС) ще вищим — близько 20 % [9]. Прогноз перебігу захворювання значно погіршується з віком, при коматозних станах пацієнтів та при гіпотензії.
Висновки:
1. В комплексі адекватної, патогенетично обґрунтованої інфузійної терапії діабетичного кетоацидозу важливе місце посідає застосування розчинів антикетогенної дії, створених на основі ксилітолу.
2. У пацієнтів з декомпенсацією цукрового діабету (ДКА) застосування Ксилату та Глюксилу дозволяє розірвати «замкнене коло» взаємного обтяження та позитивно впливати на різні ланки патологічного процесу — від усунення дегідратації до корекції метаболічного ацидозу та порушень електролітного обміну.
