Похідні гідроксиетилкрохмалів у практиці інтенсивної терапії у педіатрії (методичні рекомендації)
Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України
ВСТУП
Гіповолемія є одним з найбільш частих компонентів критичних станів у дитячому віці. У малюків провідними чинниками гіповолемії є зневоднення та сепсис, які можуть супроводжуватись не лише інструментально діагностуємою гіповолемією, але й шоком [1]. Шок внаслідок зневоднення залишається однією з найчастіших причин смерті малюків у країнах, що розвиваються [2]. На відміну від дорослих, у яких механізми гемодинамічної нестабільності дещо відрізняються, гіповолемія є провідним механізмом гемодинамічних розладів при септичному шоці у дітей раннього віку [1]. У старших вікових групах гіповолемічні стани частіше зумовлені травмою, крововтратою та опіками [1].
Гіповолемія є обов’язковим супутником будь-якого значного оперативного втручання. Саме тому об’ємозамісна інфузійна терапія є одним з актуальних компонентів інтенсивного лікування у різних галузях педіатрії.
Незважаючи на беззаперечну значимість інфузійної терапії гіповолемії та її життєрятуючі можливості, існує певна кількість протиріч та невирішених питань, що стосуються її проведення. Однією з головних вважається проблема обрання препаратів для об’ємозаміщення – тобто плазмозамінників.
Розширення асортименту плазмозамінників не лише не сприяє вирішенню існуючих питань, але й навпаки – поглиблює гостроту дискусії.
Однією з найсучасніших груп плазмозамінників є похідні гідроксиетилкрохмалю (ГЕК). Вони широко використовуються у клінічній практиці «дорослої медицини», але дещо обмежено використовуються у педіатрії. Такий стан речей є дуже актуальним саме для України, де у педіатричній інтенсивній терапії до цього часу для об’ємозаміщення використовуються препарати плазми, декстрани, а похідні гідроксиетилкрохмалю повільно привертають увагу клініцистів.
Враховуючи накопичені світовою практикою дані, ми вважаємо, що подібна ситуація не є адекватною і потребує корекції. Ми сподіваємось, що запропоновані методичні рекомендації будуть суттєвою допомогою для клініцистів у питаннях лікування гіповолемічних станів та сприятимуть певному орієнтуванню у виборі інфузійних розчинів і покращенню якості лікування критичних станів у дітей.
Методичні рекомендації призначені для лікарів-анестезіологів, дитячих анестезіологів, лікарів медицини невідкладних станів, педіатрів.
Методичні рекомендації на цю тему підготовлені в Україні вперше.
