Вплив застосування реосорбілакту на динаміку лабораторно-біохімічних показників у хворих з онкологічною патологією товстого кишківника в ранньому післяопераційному періоді
Тернопільська обласна комунальна клінічна лікарня
Резюме. Результати проведеного дослідження свідчать, що застосування Pеосорбілакту у дозі від 6 до 10 мл/кг/добу призводить до позитивної динаміки лабораторно-біохімічних показників у хворих з онкологічною патологією товстого кишківника в ранньому післяопераційному періоді.
Ключові слова: Pеосорбілакт, онкологічна патологія товстого кишківника, біохімічні показники плазми крові.
Мета дослідження — вивчення ефекту застосування реосорбілакту на динаміку лабораторно-біохімічних показників у хворих з онкологічною патологією товстого кишківника в ранньому післяопераційному періоді.
Завдання дослідження — проаналізувати і дослідити вплив препарату Реосорбілакт на біохімічні показники хворих в ранньому післяопераційному періоді.
ОБ’ЄКТ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Дослідження проводили у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії Тернопільської обласної клінічної лікарні протягом останніх трьох років. За цей час у відділенні проліковано 220 пацієнтів (серед них — 116 чоловіків і 104 жінки) із онкологічною патологією товстого кишківника, після радикального оперативного лікування. В зв’язку із хронічною кишковою непрохідністю, яка має місце у хворих цієї категорії, у всіх пацієнтів були відмічені патологічні зміни в біохімічному аналізі крові.
Всі пацієнти були розділені на дві групи. Пацієнтам першої групи (n=101) проводилась стандартна інфузійна терапія, яка включала застосування фізіологічного розчину натрію хлориду, 5% розчину глюкози, розчину Рінгер-Локка.
Пацієнтам другої групи (n=109) поряд із цією терапією застосовувався Реосорбілакт у дозі від 6 до 10 мл/кг/доба.
Обстеження включало визначення наступних показників: центрального венозного тиску (ЦВТ); насичення капілярної крові киснем (SpO2); кількості лейкоцитів в периферичній крові; рН; дефіциту основ (ВЕ), запасу стандартних бікарбонатів (SB), буферні основи (BB) артеріальної крові. Вміст іонів калію, натрію, хлоридів, аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ), сечовини, загального білірубіну, креатиніну у плазмі венозної крові.
|
Таблиця Динаміка лабораторно-біохімічних показників у хворих з онкологічною патологією товстого кишківника в процесі лікування |
|||
| Параметр | Показники до лікування | Показники на 3 добу лікування | |
| 1 група | 2 група | ||
| Насичення крові киснем (SaO2), % | 90±4 | 93±3 | 95,5±2,5 |
| ЦВТ,мм вод. ст. | 20±12,5 | 89,3±8,8 | 98,6±8,4 |
| Лейкоцити, -109/л | 8,4±2,9 | 10,6±3,2 | 7,2±2,2 |
| рН | 7,22±0,4 | 7,32±0,03 | 7,38±0,03 |
| ВЕ, мекв/л | -6,4±0,5 | -2±0,08 | 2,1±0,05 |
| SВ, мекв/л | 16,8±0,48 | 20,0±1,1 | 23,0±1,3 |
| ВВ, мекв/л | 36,7±3,4 | 39,6±2,9 | 41,6±2,6 |
| Вміст калію, ммоль/л | 3,2±0,2 | 3,6±0,2 | 4,0±0,3 |
| Вміст натрію, ммоль/л | 124±7,2 | 138±2,2 | 140±1,8 |
| Вміст хлоридів, ммоль/л | 89,8±3,9 | 93,7±3,1 | 97±4,5 |
| АЛТ, ммоль.год.л | 0,69±0,42 | 0,57±0,09 | 0,33±0,03 |
| АСТ, ммоль.год.л | 0,72±0,08 | 0,61±0,08 | 0,46±0,04 |
| Сечовина, ммоль/л | 9,5±3,2 | 7,6±0,42 | 7,1±0,45 |
| Креатинін, ммоль/л | 0,22±0,02 | 0,18±0,01 | 0,11±0,014 |
| Білірубін, мкмоль/л | 36,8±4,3 | 33,4±1,4 | 22,8±1,6 |
РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ
Дослідження підтвердили, що інфузії Реосорбілакту хворим у післяопераційному періоді сприяли корекції порушень кислотно-основної рівноваги та водно-електролітного балансу в крові хворих.
Як видно із таблиці, показники що відображають патологічні зміни у хворих до початку інтенсивної терапії (зміщення показників кислотно-основного стану венозної крові в бік метаболічного ацидозу: зниження рН, зменшення буферних основ ВВ (рівень норми (N) — 44,9—51,8 мекв/л), запасу стандартних бікарбонатів SВ (N — 22,0— 28,1 мекв/л), істинних бікарбонатів АВ (N — 19,1— 23,4 мекв/л), виражений дефіцит основ ВЕ (N — ±2,5 мекв/л), підвищення концентрації сечовини і креатиніну крові (N — 0,07—0,17 ммоль/л), відносна гіпокаліємія (N — 3,6—5,0 ммоль/л), нормонатріемія (N — 130,5—156,6 ммоль/л), відносна гіпохлоридемія (N — 95—110 ммоль/л), збільшення вмісту білірубіну в плазмі крові (N — 4,3—20,5 мкмоль/л), зростання активності амінотрансфераз: АЛТ (N — 0,10—0,45 ммоль.год.л), АСТ (N — 0,10—0,68 ммоль.год.л)) у пацієнтів другої групи через три доби лікування були компенсовані у повному об’ємі. У пацієнтів першої групи ефект лікування виражений в меншій мірі.
Висновки:
1. Аналіз результатів проведених досліджень показав, що Pеосорбілакт, що містить у свому складі натрію лактат, який має залужнюючі властивості, підвищує резервну і титровану лужність крові, і таким чином, корегує метаболічний ацидоз: збільшує показники рН, буферних основ ВВ, запасу стандартних бікарбонатів SВ, істинних бікарбонатів АВ, зменшує дефіцит основ ВЕ.
2. В результаті застосування цого препарату у хворих нормалізуються показники водноелектролітного балансу крові: збільшується вміст калію, хлоридів, стабілізується вміст натрію.
3. Покращуються показники функціонального стану нирок та печінки: знижується концентрація сечовини крові, креатиніну, загального білірубіну, зменшується активність амінотрансфераз: АЛТ, АСТ .
4. Побічних явищ на введення Pеосорбілакту не виявлено.
