Застосування препарату “Рефекс” у хворих із гнійними інфекціями параректальної ділянки

Резюме. У статті наведено матеріали вивчення впливу антибактеріального препарату “Рефекс” для лікування пацієнтів з великими гнійними інфекціями параректальної ділянки.

Проаналізовано ефективність “Рефексу” у 40 пацієнта.

Результати дослідження свідчать про високу антибактеріальну ефективність препарату, що свідчить про можливість використання “Рефексу” як препарат вибору в емпіричній терапії пацієнтів з великими гнійними інфекціями параректальної ділянки.

Ключові слова: “Рефекс”, колопроктологія, гнійна інфекція.

Введення.

Нині однією з актуальних проблем колопроктології є використання антибактеріальної терапії з метою лікування хворих з великими гнійними інфекціями параректальної ділянки. До цієї групи захворювань, з якими найчастіше стикаються хірурги-проктологи, належать гострі гнійні парапроктити (ішіоректальні, пельвіоректальні), розлиті гнильні флегмони промежини та параканкрозні абсцеси. Зазичай, проктологічні інфекції мають полімікробний характер за участю широкого спектра аеробних та анаеробних грамнегативних та грампозитивних бактерій, основне місце серед яких посідають неспороутворюючі анаероби, особливо бактероїди [1,2].

У зв’язку з цим особливе значення має застосування антибіотиків широкого спектру дії. І хоча таких препаратів різного класу існує досить багато, їх ефективність з часом знижується у зв’язку з формуванням мікробної резистентності до їх використання. Це призводить до необхідності застосування сучасних комбінованих антибактеріальних препаратів, які є зручними для введення, найбільш збалансованими та ефективними [3,4].

Одним з таких антибактеріальних препаратів є піперацилін/тазобактам (“Рефекс” виробництва “ЮРІЯ-ФАРМ”, Україна) який поєднує комбінацію уреїдопеніциліну піперациліну та інгібітору β-лактамаз тазобактаму. Механізм дії піперациліну зумовлений інгібуванням синтезу стінки клітини, препарат має бактерицидну активність. Тазобактам є інгібітором бета-лактамаз Річмойда Сайкеса ΙΙΙ класу: пеніцилінази та цефалоспоринази. Присутність тазобактаму значно розширює спектр дії піперациліну. До комбінації піперациліну і тазобактаму чутливі більшість штамів мікроорганізмів, що продукують бета-лактамази і є стійкими до піперациліну [5,6].

Антибіотик є загальновизнаним препаратом вибору для лікування тяжких інфекцій [11] та у лікуванні інфекцій, спричинених синьогнійною флорою (Pseudomonas Aeruginosa) [12], насамперед у хірургічних відділеннях та відділеннях реанімації та інтенсивної терапії. Область клінічного використання піперациліну/тазобактаму включає інтраабдомінальні інфекції, інфекції шкіри та м’яких тканин, пізні нозокоміальні пневмонії, інфекції інших локалізацій [5,6], а також може використовуватись профілактично в периопераційний період [7,8]. Слід також зазначити низьку токсичність та алергенність препарату [9].

“Рефекс” еквівалентний ефективності препаратів іміпенем + циластатин при лікуванні госпіталізованих пацієнтів з внутрішньочеревними інфекціями, при цьому вартість препарату істотно нижча [10].

Матеріали та методи дослідження.

В Українському центрі колопроктології проведено дослідження ефективності застосування “Рефекс” для лікування хворих з великими гнійними інфекціями параректальної ділянки у 80 пацієнтів, розподілених порівну на основну та контрольну групи (по 40 пацієнт). Хворих відбирали в групи методом прямої сліпої рандомізації. За статтю, віком, характером патології хворі обох груп були репрезентативні. Розподіл хворих залежно від патології представлено в таблиці 1.

Таблиця 1. Розподіл хворих залежно від патології

Усі пацієнти з великими гнійними інфекціями параректальної ділянки госпіталізовані в клініку в ургентному порядку і були оперовані протягом найближчих 2-6 годин залежно від стану хворого і необхідності проведення передопераційної інфузійної підготовки.

Обсяг оперативного лікування включав хірургічну обробку гнійника з широким висіченням інфікованих тканин та дренуванням залишкової порожнини. У хворих із параканкрозними абсцесами хірургічне лікування було доповнено виконанням дивертивної колостомії. Комплексне лікування як в основній, так і в контрольній групах містило дезінтоксикаційну, симптоматичну, замісну терапію, нормалізацію гомеостазу, водно-електролітного обміну, за необхідності хірургічну корекцію (ревізії та санації порожнини гнійника). Хворим основної групи в якості антибіотикотерапії внутрішньовенно-крапельно вводили “Рефекс” 4,5 г в об’ємі 100 мл фізіологічного розчину (4 г піперациліну/0,5 г тазобактаму) протягом 30 хв кожні 8 годин протягом 3 днів, а в окремих випадках – 5-7 днів після операції, залежно від тяжкості патології. Пацієнтам контрольної групи проводили аналогічне комплексне лікування, але з використанням таких препаратів, як: цефтріаксон, цефоперазон (цефобід), ципрофлоксацин, офлоксацин, меропенем (меронем), цефепім (максіпім).

Клінічний ефект від застосованого лікування оцінювали за даними нормалізації лабораторних показників загального та біохімічного аналізів крові, сечі, динаміки зміни загального стану хворого, нормалізації температури тіла, стану післяопераційної рани.

Результати та їх обговорення.

За результатами дослідження виявлено, що під час лікування ішіоректальних парапроктитів в основній групі позитивний клінічний ефект протягом перших 3-х діб відмічено у 81,4%, у контрольній – 76,4% випадків. У 3-х пацієнтів контрольної групи стан післяопераційної рани вимагав повторного хірургічного оброблення на 2-гу післяопераційну добу.

У пацієнтів з пельвіоректальними парапроктититами в основній групі позитивний клінічний ефект протягом перших 3-х діб відмічено у 77,5%, в контрольній – 72,3% пацієнтів. Однак в обох групах у ці терміни зберігалися епізоди гіпертермії до 5-ї післяопераційної доби.

Під час лікування великої флегмони промежини домогтися стабілізації стану хворого і позитивного клінічного ефекту у вигляді зникнення симптомів інтоксикації, нормалізації температури тіла і лабораторних показників в основній групі вдалося до 7,0 післяопераційної доби, в той час як у контрольній – до 8,4 післяопераційної доби.

Схожа картина спостерігалася і в групі хворих із параканкрозними абсцесами, де позитивного клінічного ефекту було досягнуто в 78,4% хворих на 6,9 післяопераційної доби в основній групі та у 73,3% хворих на 7,6 післяопераційної доби в контрольній групі. Однак такий результат у цих пацієнтів із більшою ймовірністю пов’язаний із наявністю не тільки інфекційної, а й ракової інтоксикації.

Середній післяопераційний ліжко-день в основній групі становив 9,9 днів, що 19% менше, ніж у контрольній групі, де цей показник становив 12,2 днів.

Під час використання “Рефексу” побічних дій, що обмежують його застосування у досліджуваних пацієнтів, виявлено не було.

Автори: Кучер М.Д., Яремчук І.О., Дубовий В.А. (Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця. Кафедра хірургії №1, м. Київ).