Внутрішньотканинний електрофорез антибактерійних засобів та ентеросорбція-ентеросанація ентеросгелем та Реосорбілактом при термічних опіках

Буковинський державний медичний університет, Чернівці, Театральна пл., 2, lsydorchuk@ukr.net

Резюме. Вплив внутрішньотканинного електрофорезу (ВТЕ) антибактерійних засобів та ентеросорбції на перебіг опікової хвороби вивчали у 36 потерпілих із термічними опіками ІІІ А-Б–ІV ступеня площею від 20% до 48% поверхні тіла. Встановлено, що використання ентеросорбції у комплексному лікуванні опіків не лише дозволяє знизити рівень інтоксикації, а також має опосередкований вплив на цитологічну картину та мікробіоценоз опікових ран. Її поєднання з ВТЕ антибактерійних засобів забезпечує суттєвіший позитивний вплив на перебіг ранового процесу та опікової хвороби загалом.

Ключові слова: опіки, ентеросорбція, внутрішньотканинний електрофорез.

Вступ. У патогенезі гострої опікової токсемії провідне значення має синдром інтоксикації [2, 7]. Його важливою складовою є ендогенна інтоксикація, зумовлена кишковою мікрофлорою та токсичними метаболітами [4], котрі накопичуються в порожнині шлунково-кишкового тракту. Звичайна інфузійно-трансфузійна терапія не завжди дозволяє суттєво знизити рівень інтоксикації, екстракорпоральні методи детоксикації не завжди доступні, технічно складні та нерідко дають тимчасовий ефект [5, 6]. Разом із тим, боротьба з інфекцією опікових ран, стимуляція процесів регенерації залишаються однією з найбільш актуальних проблем комбустіології [1, 3].

Мета. Дослідити ефективність використання ентеросорбції у потерпілих із опіковою хворобою, а також обґрунтувати доцільність її поєднання з внутрішньотканинним електрофорезом антибактерійних засобів.

Матеріал і методи. Обстежено 46 потерпілих із термічними опіками IIIA-Б-IV ст. площею 20-48 % поверхні тіла (ІТУ 65,4±6,2 од). Основну групу (Д гр.) склали 20 опечених, які у комплексі з іншими лікувальними засобами отримували ентеросгель та реосорбілакт per os/через зонд. Призначали з третьої доби по 15-20 г 3-4 рази на добу впродовж 7-14 діб. У 16 потерпілих указане лікування доповнювалося ВТЕ антибактерійних препаратів – антибіотиків та декасану (Д1 гр.). Його розпочинали з 3-4 доби після опіку з урахуванням чутливості мікрофлори. Використовували постійний струм щільністю 0,03–0,05 мА/ см² упродовж 60 хв. Групу порівняння (К гр.) склали 10 опечених із аналогічними за площею та глибиною опіками.

Для вивчення ступеня інтоксикації визначали ЛІІ за методом Кальф-Каліфа у модифікації Фіщенка й Хіміча, рівень молекул середньої маси – за Габриеляном, питому електропровідність сироватки крові за Мільковим та співавт [1]. Цитологічне дослідження ексудату опікових ран здійснювали методом мазків-відбитків за Покровською-Макаровим. Вивчали видовий і кількісний склад мікрофлори опікових ран. Спостерігали за перебігом ранового процесу. Дослідження проводили на 1-3, 6-7, 13-14 та 19-21 доби після опіку.

Результати дослідження та їх обговорення. При дослідженні ЛІІ на 1-3 добу після опіку встановлено його значне зростання, порівняно з нормою (1,6), у потерпілих усіх груп: в 5,2 рази (К гр.), в 4,9 рази (Д гр.) і 5,7 рази (Д1 гр.) – таблиця 1.

Таблиця 1

Динаміка ЛІІ у хворих із поширеними термічними опіками М±m (од.)

Примітка. n – число спостережень

На 6-7 добу мало місце його вірогідне зниження в усіх групах: в К гр. – на 40% (P<0,05), в Д гр. – на 41,1% (P<0,02), в Д1 гр. – на 52,5% (P<0,01) без істотної різниці між ними. На 13-14 добу ЛІІ продовжував зменшуватися, порівняно з попереднім періодом, як в контролі, так і в основних групах: відповідно на 24,7%, 24,6% і 23% (P<0,05), він був дещо нижчим в основних групах, однак вірогідної різниці з контролем ми не виявили. На 19-21 добу спостерігалось подальше зниження цього показника в усіх групах: в К2 гр. – на 22,5%, в основних – на 25,8% (P<0,05) без істотної різниці між групами. У цей період ЛІІ у всіх групах залишався вищим за норму: на 83,1% (К2 гр.), 61,8% (Д гр.) і 55% (Д1 гр.).

У хворих із поширеними ураженнями на 1-3 добу після опіку рівень МСМ був вищим, порівняно з показником здорових людей (0,238 од.опт.щ.), в 1,4 –1,5 рази (P<0,02) – табл. 2.

Таблиця 2

Динаміка МСМ у хворих із поширеними термічними опіками, М±m (од.опт.щ.)

Примітка: Р – вірогідність різниці з К гр.

n – число спостережень

На 6-7 добу в основних групах не спостерігали вірогідного підвищення рівня МСМ, в К гр. він зростав на 24,1% (P<0,05), перевищуючи показник Д гр. і Д1 гр. відповідно на 14,7% і 16,6% (P>0,05). На 13-14 добу після опіку рівень МСМ мав тенденцію до зниження, однак вірогідних зрушень, порівняно з показником 6-7 доби, не виявили в жодній із груп. У цей період в Д гр. він був на 20,4%, а в Д1 гр. на 25,6% нижчим за показник К гр. (P<0,05). На 19-21 добу спостерігали подальше зниження рівня МСМ в усіх групах із збереженням вірогідної різниці між контрольною та основними групами: відповідно на 21% та 24,4% (P<0,05). У цей період у групі порівняння рівень МСМ перевищував показник здорових людей на 42,8% (P<0,05), в основних групах він наближався до норми, перевищуючи її відповідно на 13% і 7,9% (P>0,05).

На 1-3 добу після опіку у хворих із поширеними опіками ПЕС сироватки крові була нижчою за показник здорових осіб (1,55±0,04 ум. од.) на 16-18% (P<0,05) – табл. 3.

Таблиця 3

Динаміка ПЕС у хворих із поширеними термічними опіками М±m (УО)

Примітки: Р – вірогідність різниці між К2 гр. і Д2 гр.

P₁ – вірогідність різниці між К2 гр. і Д3 гр.

n – число спостережень

На 6-7 добу не спостерігали її вірогідного зниження в жодній із груп, суттєвої різниці між групами не виявили. На 13-14 добу в К гр. цей показник практично не змінювався, в Д гр. його підвищення не було вірогідним; в Д1 гр. ПЕС зростала на 12% (P<0,05) і була на 13,8% вищою, ніж в контролі (P<0,02). На 19-21 добу після опіку не виявили вірогідного зростання ПЕС сироватки крові в жодній із груп, однак в основних групах вона була відповідно на 11,7% і 16,4% вищою (P< 0,05) за показник К гр., наближаючись до норми в Д1 гр.; в групі порівняння вона перевищувала норму на 17,5% (P<0,05).

При вивченні мікробіоценозу опікових ран встановлено однотипність їх видового складу в усіх групах. У перші доби число мікробних тіл в опікових ранах коливалось в широких межах. На 6-7 добу в К гр. відбувалося вірогідне зростання мікробної контамінації опікових ран патогенною та умовно- патогенною мікрофлорою. Число E.coli зросло в 73 (Р<0,05), P.aeruginosae – в 148 (Р<0,01), S.aureus – в 10,9 (Р<0,05), S.epidermidis – в 31,5 (Р<0,05) рази. В Д гр. спостерігали підвищення числа E.coli у 78,9 (Р<0,02) і S.epidermidis – в 11,2 (Р<0,005) рази без істотної різниці з контролем; число P.aeruginosae суттєво не змінювалося і було в 6,2 рази, а S.aureus – в 4,6 рази нижчим, у порівнянні з показником К гр. (Р<0,05).

На 6-7 добу в Д1 гр. не спостерігали істотного підвищення мікробної контамінації опікових ран основними збудниками: число мікробних тіл E.coli було в 191 і 45,7 рази (Р<0,05) нижчим за показники К гр. і Д гр. Число P.aeruginosae в Д1 гр. було в 33,2 рази меншим (Р<0,05), ніж в К гр., з показником Д гр. вірогідної різниці не виявлено. Кількість S.aureus була меншою, ніж в К гр. і Д гр. відповідно в 50 (Р<0,02) і 10,8 (Р<0,05) рази, число S.epidermidis було нижчим за показник К гр. на чотири порядки (Р<0,01) і на три порядки за показник Д гр. (Р<0,01).

На 13-14 добу в К гр. не виявили істотних зрушень кількісного складу мікрофлори опікових ран, порівняно з попереднім періодом спостереження; разом з тим кількість E.coli в опікових ранах перевищувала показник 1-3 доби в 36,9 рази, P.aeruginosae – в 144 (Р<0,01) рази. В Д гр. мало місце зниження числа P.aeruginosae в 15,3 рази (Р< 0,05), S.epidermidis – у 80,4 рази (Р<0,002), що було меншим за показник контрольної групи відповідно в 92,8 (Р<0,05) і 154,3 (Р<0,001) рази. У цей період в Д1 гр. кількість мікробних тіл E.coli була меншою за показник К гр. в 680 (Р<0,01), P.aeruginosae – в 227,5 (Р<0,02), S.aureus – в 82 (Р<0,05), S.epidermidis – в 244 (Р<0,05) рази.

На 19-21 добу в К гр. спостерігали вірогідне зниження числа мікробних тіл E.coli в 9,7 (Р<0,01), P.aeruginosae – в 10,3 (Р<0,05), S.epidermidis – в 15,1 (Р<0,005) рази. В основних групах мікробна контамінація опікових ран дещо зменшувалася, однак вірогідних відмінностей із попереднім періодом спостереження не виявлено. В К гр. число E.coli перевищувало показник Д гр. в 4,1 (Р<0,05), P.aeruginosae – в 9,8 (Р<0,05), S.aureus – в 5,1 (Р<0,05), S.epidermidis – в 12,4 (Р<0,02) рази. В Д1 гр. число мікробних тіл E.coli було в 46,7 (Р<0,05), P.aeruginosae – в 22,4 (Р<0,05), S.aureus – в 45,9 (Р<0,01) і S.epidermidis – в 127 (Р<0,05) разів меншим за показник К гр. Разом із тим, в Д1 гр. кількість мікробних тіл E.coli була в 11,7 (Р<0,05), а S.aureus – в 8,9 (Р<0,05) рази нижчою, порівняно з Д гр. Щодо числа P.aeruginosae та S.epidermidis, вірогідної різниці між основними групами ми не виявили (Р>0,05).

Цитологічне дослідження ексудату опікових ран показало, що в перші 1-3 доби після опіку кількість клітинних елементів в мазках-відбитках не перевищувала 13-22 в полі зору. Переважали нейтрофільні гранулоцити (НГ), зустрічались зруйновані форми НГ, “голі” ядра, детрит, а також еозинофіли, незначна кількість лімфоцитів, еритроцити, поодинокі мононуклеари та гістеоцити.

Упродовж усього періоду спостереження в К2 гр. мало місце поступове зростання відносної кількості НГ. На 6-7 добу в основних групах число НГ зростало – відповідно на 26,3% і 36,8% (Р< 0,05) без істотної різниці з показником К гр. Через 13-14 діб вірогідних зрушень числа НГ не виявлено в жодній з груп. На 19-21 добу в мазках-відбитках із ран опечених К гр. відносна кількість НГ зростала до 73,5%; в основних групах вона дещо знижувалась і була на 19,6% (Д гр.) і 33,9% (Д1 гр.) вірогідно нижчою (Р<0,05) ніж у К гр.

У перші 1-3 доби НГ із ознаками дегенерації (ДК) складали: 46,3% (К гр.), 44,6% (Д гр.) і 51,2% (Д1 гр.). На 6-7 добу в основних групах не спостерігали істотних зрушень числа ДК, в К гр. їх кількість зростала на 34,5% (Р<0,05) і була на 25,1% (Р<0,05) вищою, ніж в Д1 гр. Через 13-14 діб в К гр. вірогідних змін числа ДК не відмічено; в основних групах кількість ДК знижувалася: відповідно на 23,8% і 35,1% (Р<0,05). У цей період число ДК в Д гр. було на 33% (Р<0,05), а в Д1 гр. на 46,3% (Р<0,01) нижчим за показник К гр. На 19-21 добу лише в Д1 гр. вірогідно знижувалося число ДК на 28,7% (Р<0,05) і складало 21,6%, що було нижчим за показники К гр. на 58% (Р<0,02), Д гр. – на 34,2% (Р<0,05). Разом із тим, відносна кількість ДК в Д гр. виявилась на 36,2% (Р<0,05) нижчою, ніж в К гр.

Епітелізація опіків IIIA ст. в К гр. завершувалася на 25,6±1,4добу, в основних групах вона прискорювалася відповідно на 22,7% (Р<0,05) і 29,3% (Р<0,02), у деяких випадках опікова поверхня епітелізувалась під струпом.

Проведене нами дослідження свідчить про те, що при термічних опіках важкого та середнього ступеня тяжкості синдром інтоксикації присутній уже в перші 1-3 доби після ураження, про що вказували зростання ЛІІ, МСМ та зниження ПЕС крові. Використання ентеросгелю не впливало на основні закономірності перебігу опікової хвороби, проте призводило до зменшення клінічних проявів синдрому інтоксикації. Ентеросорбція має опосередкований вплив на опікову рану, завдяки чому зменшується контамінація мікрофлорою, покращується цитологічна картина. Використання при опіках ентеросорбції у поєднанні з внутрішньотканинним електрофорезом антибактерійних препаратів справляє на перебіг ранового процесу більш істотний вплив.