Вплив Тiвортiну на прояви ендотеліальної дисфункції у хворих на гіпертонічну хворобу, обтяжену легеневою гіпертензією
Івано-Франківський національний медичний університет, м. Івано-Франківськ
Відомо, що основною патофізіологічною ланкою формування функціональної неспроможності ендотелію є зменшення виділення ним оксиду азоту (N0). Дослідження концентрації даної молекули було б найбільш оптимальним способом візуалізації наявності ендотеліальної дисфункції. Однак швидке руйнування N0 різко обмежує використання методу її визначення в якості маркера функції ендотелію. Визначення концентрації стабільних метаболітів не дозволяє достовірно оцінити весь процес синтезу вазодилятаційної речовини. Тому найбільш вірогідним способом оцінки стану ендотелію in vivo є дослідження ендотелійзалежної вазодилятації плечової артерії за допомогою проби з реактивною гіперемією і використанням ультразвуку високого розрішення.
Метою дослідження була оцінка впливу екзогенного джерела альфа-аміно-гама-гуанідиновалеріанової кислоти з використанням 4,2% розчину аргініну гідрохлориду – препарату Tiвортiн – виробництва „Юрія-Фарм” (Україна) на прояви ендотеліальної дисфункції у пацієнтів з гіпертонічною хворобою (ГХ), обтяженою легеневою гіпертензією бронхопульмонального генезу.
Дослідження проводилось на базі обласного клінічного кардіологічного диспансеру (м. Івано-Франківськ) на 15 хворих на ГХ ІІ стадії, обтяжену легеневою гіпертензією ІІ ступеня бронхопульмонального генезу в стадії ремісії легеневого захворювання (основна група – ОГ) та на 25 хворих, що склали контрольну групу (КГ) пацієнтів, – хворі на ГХ без легеневої гіпертензії. Функціональний стан ендотелію оцінювали шляхом використання проби з реактивною гіперемією (тест Целермаєра-Соренсена), тиск в малому колі кровообігу визначали за допомогою Ехо-КГ. Для лікування всіх хворих використовувалась стандартна терапія (діуретики, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, антагоністи кальцієвих каналів, (3-адреноблокатори) в комбінації з тивортином, введеним довенно №5.
У хворих ОГ (середній вік пацієнтів становив 58+3,6 року) середній систолічний артеріальний тиск (CAT) складав 169+3,46 мм рт.ст, середній діастолічний артеріальний тиск (ДАТ) – 95+3,57 мм рт.ст., тиск у легеневій артерії в середньому був в межах 47+1,32мм.рт.ст. У КГ пацієнтів (середній вік 52+1,8 року) середній CAT становив 156+3,71 мм рт.ст. (Р<0,05), середній ДАТ – 89+2,82 мм рт.ст., тиск у легеневій артерії 25+1,23 мм рт.ст. (Р<0,05).Також проводилось порівняння з функціональною спроможністю ендотелію практично здорових людей аналогічного віку.
При дослідженні середнього значення діаметру плечової артерії (середнє значення діаметрів плечової артерії в чотирьох точках) пацієнтів ОГ було відмічено, що даний показник був на 21,76% (Р<0,05) меншим, ніж у КГ, та на 57,98% (Р<0,05) – у порівнянні зі здоровими. Після експозиції повітря середнє значення діаметру плечової артерії було на 27,86% меншим у хворих ОГ (Р<0,05), ніж у КГ, та на 69,54% (Р<0,05) меншим – у порівнянні зі здоровими. Дані результати чітко підтверджують наявність серйозного порушення функціональних можливостей ендотелію щодо вазодилятації у пацієнтів з ГХ, обтяженою легеневою гіпертензією.
Тест Целермаєра-Соренсена, проведений після курсової терапії тивортином, свідчив про нівелювання проявів ендотеліальної дисфункції: середнє значення діаметру плечової артерії у пацієнтів ОГ було на 18,54% меншим (Р<0,05), ніж у хворих КГ, та на 47, 65% (Р<0,05) – у порівнянні зі здоровими, а після експозиції повітря з манжети – на 21,34% та 61,32% нижчим відповідно (Р<0,05).
Отже, донатор оксиду азоту Tiвортiн суттєво зменшує прояви ендотеліальної дисфункції у хворих на гіпертонічну хворобу, обтяжену легеневою гіпертензією бронхопульмонального генезу.
