Реосорбілакт покращує ефективність емпіричної терапії запальних захворювань органів малого таза (клінічне спостереження)

У статті описано клінічний випадок інфузійного використання сорбітолвмісного препарата Реосорбілакт із левофлоксацином і орнідазолом у пацієнтки з гострим двобічним сальпінгоофоритом. На фоні лікування відмічено значне покращення стану жінки з подальшим одужанням при швидкій нормалізації гемодинаміки у яєчниковій артерії за даними ультразвукової доплерометрії. Встановлено, що Реосорбілакт відігравав роль гідродинамічного провідника для антибактеральних засобів у вогнище запалення. Втім, для підтвердження цього припущення потрібне проведення подальших досліджень.

Ключові слова: запальні захворювання органів малого таза, емпірична антибіотикотерапія, інфузійний препарат з сорбітолом, натрієм лактатом та збалансованим комплексом електролітів, левофлоксацин, орнідазол.

Запальні захворювання органів малого таза (ЗЗОМТ) є значною проблемою сучасної медицини. Ця група захворювань призводить не лише до тимчасової непрацездатності, але й має довготривалі наслідки щодо репродуктивного здоров’я жінки, включаючи порушення менструальної функції, неплідність, гнійні тубооваріальні пухлини, ектопічну вагітність, передчасне виснаження яєчників тощо [1].

Запалення є еволюційно детермінованою захисною відповіддю організму людини. Дуже важливу роль у її сценарії відіграє судинна реакція, яка призводить до руйнування структурних бар’єрів і повноцінної регенерації тканин у вогнищі запалення без формування явищ локального зниження опірності до дії патогенних факторів.

Встановлено, що підвищена судинна резистентність, за даними ультразвукової доплерометрії, зберігається у маткових і яєчникових артеріях жінок із ЗЗОМТ протягом 3‑4 тиж [5, 7]. Із цих позицій порушений кровообіг не може забезпечувати достатній рівень оксигенації тканин і транспорт антибактеріальних препаратів внаслідок мікроциркуляторних розладів у вогнищі запалення. Лімфовенозна ланка гемодинаміки бере участь в елімінації пошкоджених тканинних елементів, продуктів катаболізму і токсинів та запобігає руйнівній дії тканинної гіпоксії відносно формування хронічного проліферативного процесу. Останній призводить до необоротних фібротичних змін в органах і клітинах [9].

Поліхіміорезистентність мікроорганізмів знижує ефективність сучасних схем лікування ЗЗОМТ. Емпіричний підхід у призначенні антибактеріального препарату дозволяє досягти необхідного результату в разі вибору оптимальної комбінації діючих речовин по відношенню до більшості патогенів. Отже, антибактеріальна терапія має дієво впливати на Chlamydia trachomatis, Neisseria gonorrhoeae, Trichomonas vaginalis, анаероби, Streptococcus spp., грамнегативні бактерії та Mycoplasma genitalium [1, 9]. Цим вимогам відповідає комбінація левофлоксацину й орнідазолу, які є найбільш сучасними представниками своїх класів і поєднують високу біодоступність та ефективність з хорошою переносимістю [11].

Серед можливих шляхів покращення мікроциркуляції при ЗЗОМТ є використання малооб’ємної гіперосмолярної інфузійної терапії. Встановлено, що інфузійне введення гіперосмолярного розчину із сорбітолом має ендотеліопротекторний вплив, зменшує за рахунок гіперосмолярності капілярне витікання, оптимізує лімфодренажну функцію [8, 10]. Також відомо, що сорбітол має бактеріостатичну, протизапальну і антифібротичну дію, підвищує тропність фторхінолонів до грампозитивних мікроорганізмів [2‑4, 6]. Тому сорбітолвмісний препарат Реосорбілакт, можна розглядати, як гідропровідник для препаратів фторхінолонів. Слід сподіватися на покращення результатів лікування пацієнток із ЗЗОМТ при використанні комбінованого препарату левофлоксацину й орнідазолу та інфузійного препарату Реосорбілакт.

Клінічне спостереження

Жінка 23 років, звернулася зі скаргами на біль унизу живота, підвищення температури тіла до 38,5° С, гнійні виділення зі статевих шляхів. Захворіла гостро після менструації. Незаміжня. З анамнезу відомо, що пацієнтка двічі проходила лікування з приводу загострення хронічного сальпінгоофориту і ніколи не вагітніла. Із загальних захворювань відмічає ГРВІ, грип, гострий пієлонефрит. В об’єктивному статусі привертає увагу болючість у нижніх відділах живота, перитонеальні симптоми слабкопозитивні. При огляді у дзеркалах відмічено гіперемію слизової, гнійні виділення з цервікального каналу. При бімануальному обстеженні встановлено двобічне збільшення придатків, які були різко болючими. Шляхом ультразвукового дослідження встановлено наявність рідини у маткових трубах, підвищення індексу резистентності до 1,4 при доплерометрії кровоплинув яєчникових артеріях (рис. 1).

При лабораторному дослідженні зафіксовано лейкоцитоз 13×109, підвищення рівня С-реактивного білка до 60 мг/л. При мікроскопічному аналізі виділень і полімеразній ланцюговій реакції діагностовано ознаки аеробного вагініту. За результатами бактеріологічного дослідження матеріалу з піхви та цервікального каналу виділено Streptococcus spp. у клінічно значущій концентрації. Було встановлено діагноз «Загострення хронічного двобічного сальпінгоофориту. Пельвіоперитоніт».

Розпочато лікування, що включало:

• інфузію 100 мл розчину з 2,5 мг левофлоксацину гемігідрату і 5 мг орнідазолу у 1 мл (Грандазол, виробник «Юрія-Фарм», Україна) двічі на день у першу добу, а потім один раз на день;
• введення гіперосмолярного розчину сорбітолу з натрію лактатом та збалансованим вмістом електролітів внутрішньовенно краплинно (Реосорбілакт, виробник «Юрія-Фарм») по800 мл у першу добу, а потім по 400мл на добу;
• пероральний прийом по 1 таблетці флуконазолу 50 мг двічі на день;
• застосування ректальних супозиторіїв з диклофенаком 50 мг 2 рази на добу;
• піхвові ванночки з Декасаном 1 раз на день.

Під впливом лікування відмічалося зникнення симптомів подразнення очеревини у першу добу і значне зменшення больової симптоматики. Вказаний комплекс терапії пацієнтка отримувала протягом 7 днів. Надалі продовжувала приймати комбіновані таблетки з 250 мг левофлоксацину гемігідрату і 500 мг орнідазолу двічі на день, флуконазол у таблетках по 50 мг двічі на день, а також здійснювала санацію піхви препаратом Гінодек у формі вагінального гелю по 5 мл один раз на добу протягом тижня.

При проведенні спостереження за хворою було відмічено зменшення придатків у розмірах і зникнення болючості при бімануальній пальпації, а також відновлення нормальної ехоструктури маткових труб за даними ультрасонографії. Це було пов’язано з припиненням ексудативної фази запалення. Можна вважати, що використання розчину Реосорбілакту сприяло нормалізації мікроциркуляції в органах малого таза й активізації лімфодренажної функції. На цю думку наводить поступове зниження індексу резистентності у яєчникових артеріях, який становив 1,1 на 7-му добу і 0,9 на 14-ту добу лікування (рис. 2). Отже, нормалізація гемодинаміки була пріоритетним ефектом проведеної терапії.

Проте ефективна санація була можлива не лише завдяки покращенню мікрогемоциркуляції та запобіганню формування структурних бар’єрів, а й за рахунок можливого активного транспорту у вогнище запалення левофлоксацину і орнідазолу задля підтримання їх необхідної концентрації [3]. Наявність нормальної піхвової мікрофлори було встановлено вже через місяць після завершення лікування. Це дуже важливо, оскільки відновлення лактобацилярного біотопу демонструвало кооперацію імунної системи та системи гемодинаміки у ліквідації латентного патологічного сліду запалення [1, 9]. Ключові проблеми лікування хворих на ЗЗОМТ – це незавершений фагоцитоз і відсутність міграції зрілих нейтрофілів у вогнище запалення. Можна припустити, що використання Реосорбілакту мало певну імунотропну дію, яка додатково підтримувала елімінацію патогенної мікрофлори.

Отже, застосування малооб’ємної гіперосмолярної інфузійної терапії препаратом з сорбітолом, натрієм лактатом та збалансованим комплексом електролітів сприяє забезпеченню високої ефективності емпіричної антибактеріальної терапії ЗЗОМТ. Підтвердження можливої ролі Реосорбілакту як гідропровідника антибактеріальних засобів потребує подальшого вивчення.

Автори:

• І. В. Лахно, д.мед.н., професор кафедри перинатології, акушерства і гінекології Харківської медичної академії післядипломної освіти
• А. Е. Ткачов, завідувач відділення функціональної діагностики КНП «Міський перинатальний центр» Харківської міської ради